Розробка уроку 9 клас
Тема уроку: «Запис інформації на знімні носії. Форматування та копіювання дисків». Залік по темі.

Мета уроку:

Навчальна: навчити учнів зберігати дані на знімних носіях різних видів, використовувати програму Nero для запису інформації на оптичні носії, форматувати та стирати носії інформації, створювати копії оптичних дисків, коректно завершувати роботу із флеш-накопичувачами.

Розвивальна: розвивати практичні навички роботи з ПК, мишею та клавіатурою; розвивати зацікавленість до предмета, бажання вчитися; розвивати логічне мислення, пам’ять.

Виховна: виховувати уміння самостійно приймати рішення та нести за нього відповідальність, впевненість у своїх силах.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: комп'ютери, відповідне програмне забезпечення, диски та флешки, роздатковий матеріал: практична робота та залік по темі, презентація, комплекси вправ для зняття м'язового і зорового напруження.

Хід уроку

І. Організаційна частина

Привітання;
Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дані – найбільше багатство

користувача. Бережіть їх!

Читання даних з усіх зовнішніх носіїв відбувається однаково і не спричиняє труднощів: потрібно правильно вставити носій, активізувати його і відкрити або скопіювати деякий файл чи папку. Записування даних відбувається дещо інакше. Розглянемо роботу з дискетами, флеш-пристроями, картами пам'яті та оптичними дисками.

ІІІ.Оголошення теми та мети уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу

Презентація вчителя (додаток)

1. Записування на флеш-носій

Після вставляння флеш-носія в USB-порт інформаційне вікно сповістить користувача про готовність пристрою. З'ясуйте з його заголовка, яку логічну назву отримав новий пристрій (F:, G: чи іншу). Закрийте це вікно. Значок нового носія з'явиться у вікні папки «Мій комп'ютер». Далі з ним можна працювати як зі звичайним диском.

Записування виконують традиційним способом. Перед вийманням флеш-носія його варто правильно від'єднати від системи. Для цього клацають в області інформування панелі задач на його значку і ще раз — на повідомленні Безпечне виймання запам'ятовувального пристрою з USB. Світловий індикатор на пристрої погасне і флеш-носій можна виймати.

2. Записування на карту пам'яті

У сучасних цифрових пристроях, таких як мобільні телефони, фотоапарати, відеокамери, дані зазвичай зберігають на картах пам'яті різного формату. Якщо комп'ютер має зовнішній чи вбудований картридер, що підтримує формат відповідної карти, то з такою картою можна працювати безпосередньо як з приєднаним диском. У деяких пристроях використовують мікрокарти, наприклад, Micro SD для мобільних телефонів чи ін. Для них придатний не будь-який картридер комп'ютера. Щоб працювати з такою картою, потрібен адаптер, у який вставляють мікрокарту, а адаптер — у картридер.

На карті є зображення маленького білого трикутника. Карту вставляють у картридер чи адаптер трикутником угору і вершиною до отвору й працюють з нею як з пристроєм F: або G: чи ін.

На карту (у стандартні чи нові папки) записують різні дані: музичні файли, картинки і фотокадри, флеш-кліпи тощо.

3. Записування на оптичні диски (CD та DVD)

Фільми чи презентації записують на CD чи DVD-диски. Використання оптичних дисків (компакт-дисків) має такі переваги. «Чисто» записаний диск не може бути носієм вірусів, оскільки, на відміну від інших носіїв, вставляння його у дисковід не може призвести до змін його вмісту (тобто до зараження вірусами). Оптичні диски є досить місткими і недорогими. Такими дисками зручно обмінюватися. Програмне забезпечення, фільми, музику поширюють головно на них.

Записування файлів на оптичні диски відрізняється від записування на вінчестер, дискети, флеш-носії та карти пам'яті. Це пов'язано, зокрема, з тим, що звукові чи відеофайли після записування мають бути прочитані не лише комп'ютерами, а й побутовими пристроями (звичайними плеєрами). Для записування застосовують технології пропалювання поверхні оптичного диска.

Розглянемо записування даних за допомогою вбудованого в операційну систему Майстра записування на компакт-диск. Вбудовані програмні засоби мають обмежені можливості. Однак їхньою перевагою є те, що не потрібно витрачати додаткові кошти на купівлю та час на інсталяцію інших засобів. Записування виконують за два етапи.

Спочатку копіюють потрібні файли у кореневу папку оптичного диска — відбувається лише підготовка файлів до записування на диск. Створюється проект запису.

Потім запускають власне Майстра записування. Для цього з пункту Файл головного меню або з області завдань виконують команду Записати файли на компакт-диск. У першому вікні майстра користувач задає будь-яку назву для майбутнього диска й натискає на кнопку Далі, а у другому — спостерігає за процесами записування (пропалювання). На цьому робота майстра закінчується.

Часто простого записування на диск недостатньо. Тоді застосовують спеціальні програми, наприклад, Nero.

У Vista записування відбувається ще простіше. Відповідна команда є на панелі інструментів. Вставляють диск, вибирають файли і виконують команду записування. Тривалість записування одного фільму становить 6-8 хв.

4. Можливості програми Nero

Nero — універсальна програма для роботи з оптичними дисками (CD, DVD). Вона складається з декількох модулів, які дають змогу:

• створювати диски даних, відео чи музичні диски, робити копії дисків (модулі Nero Burning ROM та Nero Express);

• створювати відеодиски з відеофайлами різних форматів, відеокомпозиції та слайд-шоу; записувати відео з зовнішнього пристрою, наприклад з відео-камери на вінчестер; редагувати відеодиски, відеопроекти чи образ диска (Nero Vision 4);

• копіювати частину або весь вінчестер на один чи декілька оптичних дисків одноразово чи регулярно за розкладом, відновлювати ушкоджений вінчестер за допомогою копій на оптичних дисках (Nero BackItUp);

• наносити картинки чи написи (наклейки) на оптичні диски (Nero Cover Designer, для цього бажано мати спеціальний пристрій);

• редагувати і записувати звукові файли, створювати різноманітні звукові ефекти (Nero WaveEditor чи Nero Sound Trax);

• переглядати фільм чи слухати музику (Nero Show Time);

• копіювати відео, музику чи графічне зображення на всі пристрої, що підтримують технологію UPnP (Nero Media Home);

• записувати DVD-фільми на DVD або вінчестер (Nero Recorder);

• редагувати графічні зображення (Nero Snap);

• переглядати фотоальбоми (Nero Snap Viewer);

• створювати образи компакт-дисків (Nero Image Drive).

5. Записування на диск за допомогою Nero

Для записування на чистий оптичний диск або для дописування засобами програми Nero запускають модуль Nero Express та виконують такі команди:

1) залежно від формату даних вибирають одну з категорій: Дані, Музика, Фото і відео, Збереження (нехай вибираємо Дані);

2) вибирають задачу, наприклад, Створити DVD з даними;

3) додають потрібні файли у робочу область вікна програми, клацаючи на кнопці Додати або перетягуючи значки файлів у цю область.

Під робочою областю є лінійка, на якій зазначено наповненість диска. Треба стежити, щоб індикатор не вийшов за червону смугу, інакше вибрані файли на диск не помістяться. Коли всі потрібні файли додані, треба виконати команду Далі.

4) у наступному вікні вибирають пристрій, який буде виконувати записування, задають будь-яку назву для диска та зазначають, чи можна надалі на цей диск дописувати інформацію (це називають створенням мультисесійного диска) та, в разі потреби, вмикають режим перевірки правильності запису.

Коли всі налаштування зроблені, виконують команду Записувати. Програма почне записувати дані на диск. Якщо даних багато, то процес може тривати досить довго. Після закінчення роботи програми дисковід автоматично відкриється і диск можна забрати.

Створення відео чи музичного диска відрізняється лише тим, що на першому кроці треба вибрати відповідну категорію, а на другому — задачу створення диска потрібного формату. Все інше — без змін.

6. Копіювання оптичних дисків

Оптичні диски можна копіювати різними способами. Звичайний диск спочатку копіюють на вінчестер, потім вставляють інший диск і записують на нього дані з вінчестера. Якщо ж диск-джерело має спеціальні області, наприклад, пов'язані з його властивістю автозапуску, чи містить операційну систему, то його копіюють інакше. Спочатку на вінчестері створюють образ цього диска командою Створити образ, а тоді образ записують на чистий диск командою Записати образ.

V. Формування вмінь, застосування знань

Інструктаж з БЖД. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми . (через 10 хв. Після початку роботи)

Практична робота

1. Знайти на робочому столі папку з ім’ям Урок 15.

Переглянути вміст папки.

Перенести цю папку на флешку.

2. Використовуючи програму Nero, записати на оптичний CD-RW файли, що знаходяться за такими адресами:

D:\9 клас\фото 2016.jpg

D:\9 клас\сценарій.doc

3. Видалити всі дані з цього CD-RW.

4. Записати аудіодиск з файлами, що знаходяться за такими адресами:

С:\Музика mp3

5. Скопіювати цей аудіодиск (використати чистий CD-RW).

6. Результати роботи показати вчителеві.

VІ. Перевірка засвоєних знань

Залік по темі.

1. Програма, що активізується під час виконання іншої, зараженої нею програми, це

А) Архіватор Б) комп'ютерний вірус В) очищення диска

Г) перевірка диска

2. Антивірусні програми, які перевіряють файли, диски, пам’ять на наявність вірусів, інформація про які міститься в антивірусній базі називають
А) сканери Б) принтери В) монітори Г) ревізори

3. Антивірусні програми, які відстежують потенційно небезпечні операції та виводять на екран запити на їх дозвіл, називають
А)сканери Б) принтери В) монітори Г) ревізори

4. Антивірусні програми, які запам'ятовують стан файлової системи, що в подальшому дає змогу відстежувати здійснені в ній зміни, називають
А)сканери Б) принтери В) монітори Г) ревізори

5. Стиснення даних - це
А) процедура перекодування даних, з метою збільшення їхнього обсягу
Б) перекодування даних для швидшого доступу до них
В) захист від несанкціонованого доступу
Г) процедура перекодування даних, з метою зменшення їхнього обсягу

6. Багатотомний архів – це

А) це архів із приєднаним виконуваним модулем, який дає змогу видобути файли без запуску відповідного архіватора
Б) архів RAR, що зберігається в одному файлі
В) архів RAR, що зберігається в кількох файлах
Г) архів, що має розширення .com

7. Саморозпаковуваний архів – це

А) архів із приєднаним виконуваним модулем, який дає змогу видобути файли без запуску відповідного архіватора
Б) архів RAR, що зберігається в одному архіві
В) архів RAR, що зберігається в кількох файлах
Г) архів з розширенням .com

8. Які дії виконує комп'ютерний вірус
А) підвищує продуктивність роботи процесора
Б) активізується під час виконання зараженої програми

В) самовідтворюється
Г) вражає прграми на жорсткому диску та інших носіях
Д) лікує програми і файли

9. Укажіть, які об'єкти можуть бути запаковані в архівований файл
А) один файл або декілька файлів
Б) папка, що містить лише файли
В) папка, що містить файли та вкладені папки
Г) вміст системної папки Корзина
Д) декілька файлів і папок

10. Укажіть можливі розширення архівованих файлів
А)zip Б) tmp В) rar Г) txt Д) exe

11. Які бувають стиснення даних
А) без втрат Б) з втратами В) з частковими втратами

Г) з прибутком Д) без прибутку

12. Які завдання можна виконувати в програмі Nero
А) записування диска з даними Б) записування аудіодиска
В) копіювання диска Г) видалення даних з диска
Д) форматування диска Е) діагностику диска

13. Встановити відповідність між типом вірусів і середовищем розповсюдження

1) Мережні віруси	А) розміщуються в тій самій області диска, що й файли операційної системи, та активізуються в момент її завантаження
2) Макровіруси	Б) містяться у виконуваних файлах
3) Завнтажувальні віруси	В) оселяються в комп’ютерах мережі та розповсюджуються нею
4) Файлові віруси	Г) розміщуються у макросах документів із файлами

1	2	3	4

VІ. Підведення підсумків уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання

Переглянути перенесені на флеш-накопичувач матеріали уроку (папка Урок 15) та відповідний розділ підручника.

Розробка уроку 9 клас

Тема уроку: Стискання, архівування та розархівування даних. Архіватори та операції з архівами. Практична робота № 6. Архівування та розархівування даних.

Мета:

Навчальна: сформувати вміння учнів використовувати програми-архіватори для стиснення, архівації та розархівації файлів;

Розвивальна: розвивати логічне мислення, формувати алгоритмічний стиль думки, поглибити знання учнів про впорядкування інформації в комп’ютері

Виховна: виховувати навички командної роботи, розвивати риси комунікабельної людини, підтримувати інтерес до предмету

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, вмінь та навичок

Обладнання до уроку: комп'ютери, відповідне програмне забезпечення, роздатковий матеріал з порядком роботи з антивірусною програмою, презентація, комплекси вправ для зняття м'язового і зорового напруження.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання;

Перевірка присутніх.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1. Коли було вперше зафіксовано масове зараження комп’ютерів вірусами?

2. Хто був автором першого мережевого вірусу?

3. Що таке «троян» і коли він вперше з’явився?

Вчитель. Тема минулого уроку завжди буде з нами, тому що віруси, як би ми з ними не боролися - будуть намагатись «проникнути» до нашого комп’ютера, а наша мета –дотримуватись правил профілактики, своєчасно оновлювати антивірусні програми та перевіряти диски на наявність вірусів. Не менш важлива для роботи з персональним комп’ютером і тема сьогоднішнього уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Вчитель. Ситуація: У вас є флешка обсягом 4 Гб. Вам потрібно терміново перенести інформацію об'ємом 5 Гб на інший комп'ютер. Ваші дії?

(Пропозиції учнів)

ІV. Оголошення теми і мети уроку

V. Вивчення нового матеріалу

Презентація вчителя (додаток)

1. Пояснення нового матерiалу здемонстрацiєю.

Архiвацiя даних — це злиття кiлькох файлiв чи каталогiв в єдиний файл — архiв.

Стиснення даних — це скорочення обсягу вихiдних файлiв шляхом усунення надлишкової iнформацiї.

Для виконання цих завдань iснують програми-apxiвaтopи, якi забезпечують як архiвацiю, так i стиснення даних. За допомогою спецiальних алгоритмiв архiватори видаляють із файлiв надлишкову iнформацiю, а при зворотнiй операцiї розпаковування вони вiдновлюють iнформацiю в первiсному виглядi. При цьому стиснення та вiдновлення iнформацiї вiдбувається безвтрат.

Стиснення без втрат актуальне в роботi з текстовими й програмними файлами, у задачах криптографiї.

Існують також методи стиснення iз втратами. Вони видаляютьз потоку iнформацiю, яка незначно впливає на данi або взагалi не сприймається людиною. Такi методи стиснення застосовуються для аудiота вiдеофайлiв, деяких форматiв графiчних файлiв.

2. Методи стиснення даних без втрат

На сьогоднi розроблено багато способiв стиснення без втрат, в основi їх лежать такi методи кодування:

• Кодування Хаффмана (англ. Huffman) — в основi лежить той факт, що деякi символи в текстi можуть траплятися частiше вiд середньої частоти повторень, а iншi — рiдше.
• Кодування Лемпеля -Зiва (англ. Lempel, Ziv) — використовує факт неодноразового повторення фрагментiв тексту, тобто послiдовностей байтiв.
• Групове кодування RLE. Використовується для зображень з великими одноколiрними дiлянками. Зображення, в яких мало сусiднiх пiкселiв однакового кольору, не придатнi для стиснення за методом RLE. Розмiр стиснутого файла в такому разi може перевищувати розмiр вихiдного файла.

3. Завдання архiвацiї

Досi йшлося про одне призначення архiвацiї даних — економнiше використання носiїв iнформацiї. Однак за допомогою архiвацiї можна виконувати цiлий комплекс завдань.

Зменшення обсягу файлiв. Це завдання виконується за допомогою методiв стиснення, що були розглянутi вище. Зменшення файлів актуальне не лише для економії вільного мiсця на дисках, а й для прискорення передачi файлiв по мережi. Якщо дисковий простір можна «нарощувати» шляхом придбання сучаснiших дискiв більшої ємностi, то швидкiсть передавання ще довго стримуватиме збiльшення розмiру файлiв, що передаються.

Резервне копiювання. У процесi експлуатацiї комп’ютера не виключенi ситуацiї, що загрожують невiдновною втратою інформації (несправнiсть пристрою накопичувача або дефекти на поверхнi жорсткого диска, неправильнi операцiї з файлами або випадкове знищення файлiв, чи руйнування iнформацiї комп’ютерним вiрусом). Для збереження важливої iнформацiї застосовується резервне копiювання на зовнiшнi носiї (магнiтооптичнi диски, диски CD-R i CD-RW, вiнчестери). Резервне копiювання виконується за допомогою спецiальних утилiт, що забезпечують створення компактних архiвiв. Одна з таких утилiт, Microsoft Backup, входить до комплекту Windows.

Архiвацiя пiд час шифрування даних. Ця операцiя виконується з метою зменшення ймовiрностi злому криптосистеми. Доведено, що чим менша кореляцiя (взаємозв’язок) мiж блоками вхiдної iнформацiї, тим нижча iмовiрнiсть злому. Процедура архiвацiї, знищуючи надмiрну iнформацiю, лiквiдує кореляцiї у вхiдному потоцi.

4. Архiвнi формати й архiватори

Для роботи з архiвами iснують програми, що називаються архiваторами.

Першi програми-архiватори з’явилися в серединi 80-х рокiв. Вони були зорiєнтованi, насамперед, на роботу в MS-DOS i пiдтримували популярнi архiвнi формати: ARC, ZIP, LZH, ARJ, RAR, ICE тощо. Тогочаснi архiватори дозволяли створювати архiвнi файли та розкривати архiви, переглядати архiви, сортувати файли в архiвi, виводити вмiст архiву на екран, знищувати файли в архiвi. Існувала також група архiваторiв (PKLITE, LZE,..), якi запаковували дані в саморозпаковувальні архiви — файли з розширеннями exe, com.

У MS-DOS програми-архiватори викликаються командним рядком з численними параметрами. Параметри забезпечують великі можливостi, хоча й створюють труднощi пересiчному користувачеві в роботi зархiваторами.

Значно зручнiшою стала робота з архiвами з появою ОС Windows 9.x i Windows-версiй архiваторiв.

Розглянемо принципи роботи з архiваторами на прикладi програми WinRAR.

WinRAR — потужний архiватор i менеджер архiвiв, який має зручну графiчну оболонку й пiдтримує технологiю Drag and Drop. Програма WinRAR дозволяє працювати з архiвними файлами типу rar, zip, cab, arj.

Запускається WinRAR будь-яким зможливих способiв, передбачених у Windows. Якщо пiктограми WinRAR немає на робочому столi або на панелi iнструментiв Windows, то найпростiше запустити WinRAR з головного меню (Пуск → Программы → WinRAR → WinRAR).

Функцiї:

Перегляд i вилучення файлiв зархiву.

Архiвацiя файлiв.

Додавання файлiв до архiву.

Створення багатотомних, саморозпаковувальних й неперервних архiвiв.

Спецiалiзованi програми для роботи з образами

VI. Робота за комп’ютером

Практична робота №6 «Архівування та розархівування даних».

Правила техніки безпеки. Реєстрація в журналі.

1. Архівація

• Натиснути правою кнопкою миші на значок файла або папки, які слід додати до архіву. Із контекстного меню обрати команду Добавить в архив.
• У вікні програми-архіватора, що з'явиться на екрані, у вкладці Общие обрати назву архіву.
• Зазначити, в якій папці має зберігатися архів. Для того щоб визначити шлях до потрібної папки, використовуємо кнопку Обзор.
• Обрати програму-архіватор, за допомогою якої стискатимемо дані. Для цього у вікні Формат архива потрібно встановити відповідний перемикач біля назви обраної програми.
• У рядку вибору Метод сжатия обрати один із запропонованих варіантів.
• Натиснути ОК.

2. Розархівація.

• Викликати контекстне меню, натиснувши правою кнопкою миші на значок архіву. Обрати команду Извлечь файли у вікні програми, яка розархівовує, у вкладці Общие обрати папку для розпакованих файлів.
• За замовчуванням Режим обновлення та Режим перезаписи виставлено оптимально, але у разі потреби їх можна змінити, використовуючи перемикачі різних режимів.
• Натиснути кнопку ОК.

 За результатами роботи заповнити таблицю

Ім’я файла	Розмiр файла	Розмiр в архiвi	Тип файла

Результати роботи показати вчителевi.

VII. Закріплення вивченого теоретичного матерiалу

1. Для чого застосовується архiвацiя файлiв?

2. Чи однаково «стискуються» в архiв рiзнi типи файлiв? Навести данi з роботи (малюнки, тексти, програмнi файли i т. д.).

3. Як вiдбувається архiвацiя великих за розмiром програмних комплексiв для збереження на дискетах, якщо загальний розмiр архiву перевищує обсяг дискети?

VIII. Підведення підсумків уроку. Оцінювання

Загальна оцінка всього класу.

Найбільше мені сподобалась робота на уроці таких учнів:

IX. Домашнє завдання

Опрацювати конспект та ідповідний розділ підручника. Принести CD диск.

Розрока уроку 9 клас
Тема:Поняття про комп'ютерні віруси. Історія та класифікація вірусів. Антивірусні програми. Правила профілактики зараження комп'ютера вірусами. Практична робота №5 “Захист комп'ютера від вірусів”.

Мета:

навчальна: сформувати поняття комп'ютерного вірусу; ознайомити учнів з видами та типами вірусів, шляхами зараження ПК вірусами та основними методиками боротьби з вірусами; навчити користуватися антивірусними програмами для перевірки та лікування ПК;

розвивальна: розвивати практичні навички роботи з ПК; логічне мислення, увагу, пам'ять;

виховна: виховувати сучасну людину, яка володіє інформаційною компетентністю.

Обладнання: комп'ютери, відповідне програмне забезпечення, роздатковий матеріал з порядком роботи з антивірусною програмою, презентація, комплекси вправ для зняття м'язового і зорового напруження.

     Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина

Привітання;

Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Що ви знаєте про людські віруси?

(Віруси (від лат. virus — отрута) — неклітинні форми живих організмів, які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо). 

2. Як можна заразитися людині вірусом?

3. Що робити, коли людина заразилася вірусом?

4. До чого призводить діяльність вірусів в організмі?

5. Профілактика зараження вірусом.

Профілактика вірусних захворювань ділиться на специфічну і неспецифічну. До специфічної відносяться: вакцинація і загартовування, тут задіяні спеціальні препарати і сили власного організму людини. Неспецифічна профілактика - це курси всіляких пігулок і мікстур.

6.А як ви вважаєте, комп'ютер може захворіти?

Для багатьох користувачів комп’ютерів віруси – це щоденна головна біль і турбота. Чому?

ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності

На цьому уроці ми познайомимося з такими поняттями:

• Що таке комп’ютерний вірус?
• Ознаки зараження вірусом
• Шкідливі дії вірусів
• Історія виникнення вірусів
• Класифікація вірусів
• Типи антивірусних програм
• Антивірусні програми
• Як зменшити ризик зараження вірусом

IV. Пояснення нового матеріалу

Презентація вчителя (додаток)

1. Означення комп'ютерного вірусу

• Комп'ютерний вірус це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій.
• Комп'ютерний вірус – це програма, яка маскує своє перебування на комп'ютері, виконує небажані дії без відома користувача і має властивість розповсюджуватися без керування людиною.
• Комп'ютерним вірусом називають певну сукупність виконуваного машинного коду, яка може створювати свої копії (що не обов'язково співпадають з оригіналом) і вміщувати їх у файли, системні області комп'ютерів, комп'ютерні мережі. Вірус — це своєрідна програма, яка, на відміну від звичайних програм, ніколи не зберігає себе у виг­ляді окремих файлів, а також може виконувати різні небажані дії на комп'ютері.

2. Ознаки зараження комп'ютерним вірусом:

• Зменшення вільної пам’яті.
• Уповільнення роботи комп’ютера.
• Затримки при виконанні програм.
• Незрозумілі зміни в файлах.
• Зміна дати модифікації файлів без причини.
• Незрозумілі помилки Write-protection.
• Помилки при інсталяції і запуску Windows.
• Відключення 32-розрядного допуску до диску.
• Неспроможність зберігати документи Word в інші каталоги, крім Template.
• Погана робота дисків.
• Ранні ознаки зараження дуже тяжко виявити, але коли вірус переходить в активну фазу, тоді легко помітити такі зміни:
• Зникнення файлів.
• Форматування HDD.
• Неспроможність завантажити комп’ютер.
• Неспроможність завантажити файли.
• Незрозумілі системні повідомлення, звукові ефекти і т. д.

Ознаки діяльності вірусів на комп'ютерах:

• відео та аудіо ефекти (на екрані монітора несподівано чи періодично з'являються пенні графічні заставки, зображення на екрані може видозмінюватися або спотворюватися, комп'ютер може програвати музичні фрагменти);

• робота на комп'ютері істотно уповільнюється;

• деякі програми не працюють або працюють неправильно;

• комп'ютер «зависає» у звичайних ситуаціях;

• вміст деяких файлів на дисках виявляється спотвореним;

• інформація на дисках втрачається;

• втрачається доступ до робочих дисків тощо. Віруси можуть проникати в обчислювальну систему двома шляхами: по-перше, з інфікованого комп'ютера при копіюванні з нього файлу, що містить вірус; по-друге, при запуску програми, розділеної між кількома комп'ютерами, в тому числі і при завантаженні операційної системи.

Зазвичай віруси розміщуються у файлах, які здебільшого керують роботою. Це файли ОС, системних і прикладних програм, драйверів пристроїв, файли об'єктних модулів і бібліотек, дисковий і системний завантажувачі, початкові тексти програм мовами високого рівня.

3. Шкідливі дії вірусів

• звукові і візуальні ефекти
• знищення інформації
• імітація збоїв ОС і апаратури
• перезавантаження комп'ютера
• розвалювання файлової системи
• передавання секретних даних через Інтернет
• масові атаки на сайти Інтернет

4. Історія виникнення вірусів

Перший прототип вірусу з'явився ще в 1971г.. Програміст Боб Томас, намагаючись вирішити завдання передачі інформації з одного комп'ютера на іншій, створив програму Creeper, що мимоволі «перестрибувала» з однієї машини на іншу в мережі комп'ютерного центру. Правда ця програма не «саморазмножалась», не наносила збитку.

У 1989 р. 23-річний американський студент Роберт Морріс написав невеличку програму. За його задумом програма-жарт повинна була непомітно розповсюдитися з одного комп'ютера на інший, не заважаючи їхній роботі. Але допущена в програмі помилка змусила інформацію розповсюдитися з великою швидкістю, від чого всі канали зв'язку ЕОМ виявилися перевантаженими і наукова інформація, накопичена в обчислювальних центрах, у своїй більшості стала непридатною для використання. Всього за кілька годин найважливіші мережі східного і західного узбережжя США були виведені з ладу. Епідемія охопила шість тисяч комп'ютерів, об'єднаних у 70 систем, за допомогою яких відбувався обмін найважливішою інформацією.

На сході були пошкоджені комп'ютерні центри таких великих закладів, як Масачусетський технологічний інститут, Гарвардський, Пітсбургський, Мерілендський і Вісконсинський університети. Науково-дослідна морська лабораторія. На заході — Каліфорнійський і Стенфордський університети, науково-дослідна лабораторія НАСА, Ліверпульська лабораторія ядерних досліджень. Усі вони були зв'язані супутниковою системою «АРПАНЕТ». А причиною всього стала маленька програма-жарт, запущена в систему.

Надалі такі програми почали називати комп'ютерними вірусами.

5. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ

А) За середовищем перебування

• Файлові – заражають файли *.exe, *.sys, *.dll.
• Завантажувальні (бутові, від англ. boot – завантаження) – заражають завантажувальні сектори дисків і дискет.
• Мережеві віруси – розповсюджуються через комп'ютерні мережі.

Б)За способом зараження

• резидентний вірус — при інфікуванні комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює звернення операційної системи до об'єктів зараження й впроваджується в них (перебувають у пам'яті і є активними аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера);
• нерезидентні віруси — не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час. Деякі віруси залишають в оперативній пам'яті невеликі резидентні програми, які не поширюють вірус;

В) За зовнішнім виглядом

• Звичайні віруси — код вірусу можна побачити на диску.
• Поліморфні – код вірусу видозмінюється.
• Невидимі віруси — використовують особливі засоби маскування і при перегляді коду вірусу не видно

Г) За можливостями

• нешкідливі — ті, які ніяк не впливають на роботу комп'ютера (крім зменшення вільної пам'яті на диску в результаті свого поширення);
• безпечні— вплив яких обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску й графічними, звуковими ефектами;
• небезпечні віруси — ті, які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі, або до втрати чи пошкодження інформації;
• дуже небезпечні — ті, які можуть призвести до фізичного пошкодження обладнання (перезаписування ПЗП, виходу з ладу дискових пристроїв, пошкодження елементів материнської плати тощо);

Д) За особливостями алгоритму

• «Компаньйони-віруси» — це віруси, що не змінюють файли. Алгоритм роботи цих вірусів полягає в тому, що вони створюють для ЕХЕ-файлів файли-супутники, що мають те саме ім'я, але з розширенням.СОМ
• «Віруси-хробаки»— віруси, які поширюються в комп'ютерній мережі. Вони проникають у пам'ять комп'ютера з комп'ютерної мережі, встановлюють мережеві адреси інших комп'ютерів і розсилають по цих адресах свої копії;
• «Макро-віруси» — віруси цього сімейства використовують можливості макро-мов, вбудованих у системи обробки даних (текстові редактори, електронні таблиці й т.д.).
• «Троянські програми» — виконують шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або разом з ними. Вони не
  спроможні до самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем. Після запуску вони зазвичай знищують себе разом з іншими файлами на диску.

6. ТИПИ АНТИВІРУСНИХ ПРОГРАМ

Для виявлення та знищення комп'ютерних вірусів використовують антивірусні програми. Всі вони поділяються на п'ять великих груп: ревізори, детектори, лікарі, фільтри, вакцини.

Тип антивірусної програми	Принцип дії
Детектори	Виявляють файли, заражені одним із відомих вірусів.
Лікарі (фаги)	Лікують заражені програми або диски, вилучаючи із заражених програм код вірусу, тобто відновлюють програму в тому стані, в якому вона була до зараження вірусом
Ревізори	Спочатку запам'ятовують відомості про стан програм і системних областей дисків, а після цього порівнюють їхній стан з початковим. При виявленні невідповідності повідомляють про неї
Фільтри	Завантажуються резидентно в оперативну пам'ять, перехоплюють ті звернення до системи, що використовуються вірусами для розмноження і нанесення шкоди, і повідомляють про них.
Вакцини	Програми, які використовуються для оброблення файлів та завантажувальних секторів з метою передчасного виявлення вірусів

Антивірусні програми групи детекторів виявляють файли, які зара­ені одним із відомих ним програмам вірусів.

Антивірусні програми групи лікарів (або фагів) «лікують» заражені програми або диски, вилучаючи з них код вірусу, тобто відновлюючи програму в тому стані, в якому вона була до зараження вірусом.

Антивірусні програми групи ревізорів спочатку запам'ятовують відомості про стан програм і системних областей дисків, а після роботи з цими програмами порівнюють їхній стан з початковим. При виявленні невідповідності повідомляють про неї.

Антивірусні програми групи фільтрів завантажуються резидентно в оперативну пам'ять, перехоплюють ті звернення до системи, які використовуються вірусами для розмноження та нанесення шкоди і повідомляють про них.

Вакцини – програми, які використовуються для оброблення файлів та завантажувальних секторів з метою передчасного виявлення вірусів

7. Антивірусні програми

• AVP (Antiviral Toolkit Pro),
  KIS (Kaspersky Internet Security),
  KAV (Kaspersky Anti Virus) – Є. Касперский
• DrWeb – І. Данилов
• Avira
• NOD32
• Avast
• Norton Antivirus
• McAfee,

…. та інші антивірусні програми

8. Антивірусні програми Касперського та NOD32

Антивірусна програма AVP Є.Касперського

• AVP являється поліфагом і в процесі роботи перевіряє ОЗП, файли, в тому числі упаковані і архівні, а також системні сектори (Master Boot Record), завантажувальний сектор (Boot – сектор) і Partition Table. На відміну від DrWeb і Aidstest, AVP розпізнає біля 10000 вірусів, серед них поліморфні, stealth – і макровіруси, а також “Троянські програми”. Програма має евристичний сканер, котрий, за затвердженням розробників антивіруса із КАМІ, знаходить біля 80% всіх вірусів. Нові бази антивірусів до AVP з’являються приблизно один раз в тиждень.

Eset NOD32

• Багато користувачів, звиклих до знаменитих пакетів ніби Dr.Web, AVP або Norton AntiVirus, напевно будуть здивовані тим, що маловідомий продукт NOD32 невеликої компанії Eset вже довгий час займає перше місце в тестуваннях, що проводяться журналом Virus Bulletin. Ця програма несе гордий значок VB100% (що означає, що NOD32 знаходить і винищує всі відомі «мікроби») аж з травня 1998 р., коли, власне, і почалася його розробка.
• Функціонально NOD32 складається із знайомих нам по інших антивірусах компонентів. Це AMON, резидентний монітор, перевіряючий пам'ять і відкриті файли, EMON — сканер електронної пошти, NOD32 — класичний «шукач», який запускається користувачем уручну або за розкладом, і IMON — аналізатор мережевого трафіку, перевіряючий http, ftp, smtp і інші winsock-протоколи. За великим рахунком, сам виконуваний файл NOD32 вам не буде навіть потрібно — три досконалі сканери покликані не допустити віруси і іншу «заразу» на ваш персональний комп'ютер.
• Природно, NOD32 має в своєму складі і евристичний аналізатор для виявлення раніше невідомих вірусів — це повинно допомогти користувачеві справитися з творіннями хакерів, що недавно з'явилися. Вельми корисно, якщо врахувати, що сучасні комп'ютерні епідемії протягом декількох годинників можуть охопити величезну кількість ПК по всьому світу. Також NOD32 здатний боротися з докучливими макровірусами, виявляти заразу в архівах, включаючи захищені паролями, і поміщати невиліковувані файли в карантин так, що їх випадковий запуск стає неможливим. При необхідності NOD32 може інформувати системного адміністратора про появу вірусів листом або SMS-повідомленням.
• Варто відзначити і ще одну важливу перевагу даної програми — порівняно невеликий об'єм завантажувального файлу і досить висока швидкодія антивірусного сканера — вельми корисна якість, особливо якщо взяти до уваги об'єми сучасних жорстких дисків.
• Єдиним недоліком цієї програми можна визнати тільки інтерфейс — він явно орієнтований на просунутого користувача, і новачкам спочатку буде не дуже просто в нім розібратися. З іншого боку, всі необхідні настройки програма робить сама, так що користувачеві залишається лише встановити NOD32 і періодично оновлювати бази даних вірусів.

9. Основні заходи щодо захисту від вірусів

• оснастіть свій комп'ютер однієї із сучасних антивірусних програм
• користуйтеся лише перевіреними джерелами інформації
• постійно оновлюйте програмне забезпечення
• постійно обновляйте антивірусні бази
• робіть архівні копії цінної для Вас інформації (гнучкі диски, CD)

V. Формування вмінь, застосування знань

Інструктаж з БЖД. Виконання комплексу вправ для зняття зорової втоми. (через 10 хв. після початку роботи)

Практична робота №5

Тема: “Захист комп'ютера від вірусів”.

Мета: набути практичних навичок у використанні антивірусних програм.

Хід виконання.

1. Запустіть антивірусну програму, яка встановлена на комп'ютері.
2. Визначте за допомогою довідки, які операції виконує ця програма, до якого типу антивірусних програм її слід віднести.
3. Встановіть такі значення параметрів перевірки:

• рівень перевірки — максимальний захист;
• дії над ураженими об'єктами — запитувати в користувача;
• не перевіряти архівні файли;
• оновлення антивірусних баз здійснювати один раз на тиждень автоматично;
• автоматичну перевірку виконувати один раз на тиждень, у понеділок о 9.00;
• завантажувати програму під час запуску операційної системи;
• увімкнути звуковий супровід дій антивірусної програми.

• Виконайте антивірусну перевірку об'єктів папки Мої документи.
• Проведіть перевірку диска D: комп'ютера на наявність вірусів.
• Перегляньте звіти про проведену перевірку.
• Запишіть хід виконання роботи та висновки.

VI. Підсумок уроку

Дати відповіді на запитання.

• Що таке комп'ютерний вірус?
• Які ознаки присутності вірусу на комп'ютері?
• Які типи вірусів існують за ознаками класифікації?
• Які є типи антивірусних програм?
• Яких заходів щодо попередження зараження вірусами слід дотримуватися?
  VII. Підведення підсумків уроку. Оцінювання
  Загальна оцінка всього класу.
  Найбільше мені сподобалась робота на уроці таких учнів:

VII. Домашнє завдання

Опрацювати конспект та відповідний розділ підручника.